Генеральному директору
КНП Чернігівська міська лікарня 3 ЧМР
Янголю Віктору Івановичу
Подяка
З того часу, як в моє життя ввірвався непроханим такий собі Паркінсон і похоже став «співмешканцем» до кінця мого життя, (при цьому корьожачи тіло і душу і спустошуючи мій гаманець).
Я часто буваю в лікарнях. Але такого відношення, такого тепла, як у відділенні загальної реабілітації, я не зустрічала. Цей колектив – моноліт, єдине ціле.
Похоже, їх не торкнулася корозія, яка нажаль, охопила більшість сфер. Вони з легкістю несуть груз добра, як груз озону. А чого чарівні сестрички! Похоже, перш ніж потрапити у це відділення, вони пройшли конкурс краси! А їх умілі ручки так вправно роблять ін’єкції, що хочеться бігти за ними і просити ще (жарт). Всі добрі, лагідні, терплячі, з посмішкою на вустах
А як молоді сестрички відносяться до лежачих хворих- це рідкість, щоб так лагідно та з любов’ю відносились до тяжкохворих!
А хлопці реабілітологи – це пісня! Це колектив, якому можна довірити своє життя. Можна довіритись їх молодим і умілим рукам, що можуть творити дива! Людям, що любов’ю і словом щирим повертають зорі в небеса!
Покидаючи це відділення, низько вклоняюся всьому, без винятку колективу. І бажаю, щоб вони такими залишались назавжди. За те, що серце болю вже не знає, за те, що зла хвороба відступає, що сліз подушці не дарую більше.
Спасибі тепле, дорогі мої!
23.02.2024
З вдячністю, пацієнтка
загальнореабілітаційного відділення